Володимир Куєвда

Психологія традиційної та корпоративної культур: антагонізм чи гармонія?

В тезах

Сьогодні стає усе більше очевидним, що тейлористські підходи складання проектів не тільки себе не виправдують, але й найчастіше проявляють себе гальмами виробничого, організаційного циклу, поза сумнівами поступаючись концепції керівництва “зсередини”.

Відповідь на питання, винесене у заголовок статті, ховається у міждисциплінарних надрах на стику психології, етнології, культурології, соціології, економіки. Чи актуальною є сама постановка проблеми? Адже у сучасних українських умовах розвитку бізнесу майже аксіоматично утвердилася думка про доцільність застосування відпрацьованих і перевірених часом західних менеджерських моделей. Вони, за уявленнями їхніх ідеологів, настільки універсальні у своїх прагматичних домаганнях, що нібито плідно лягають на будь-який етнічний ґрунт. Адже головне – досягнення очікуваних економічних показників, передбачуваних бізнес-планами. При цьому роль корпоративної культури в процесі рішення економічних, і загалом, життєвих проблем, не згадуючи навіть про традиційну культуру, виглядає переважно периферійною…

…У сучасних українських умовах значимість корпоративної культури актуалізується ще й тим, що чимало західних маркетингових технологій не приживаються на українському ґрунті, чим підігріваються чутки про нашу незрілість, чи наоскомлений міф про наш, начебто особливий менталітет, жорстко, за методиками інформаційно-психологічних воєнних дій втовкмачений в масову свідомість «вільними» мас-медіа. Саме такі джерела, а також психологічна природа «неприживлюваності» становлять одну сторону проблеми.

Другий бік проблеми ховається ще більш глибоко, настільки, що створюється враження його повної відсутності. Йдеться про традиційність як форму етнічного буття, що визначає саму сутність середовища функціонування корпоративної культури, а також, (і це, мабуть, найважливіше!) етнопсихологічні особливості репрезентантів цієї культури – працівників фірми, компанії. Додамо тут – і споживачів менеджерсько-маркетингової культури, тобто нас з вами.

Складність полягає в тому, що наша свідомість, сформована в ідеологічному середовищі уявного національно знеособленого зразка, не зазнавши радикальних змін донині, в ієрархії життєвих цінностей національному, етнокультурному, як і раніше, відводить непримітне місце. Ідеологія глобалістів аж ніяк не сприяє збалансованому підходу у формуванні світоглядних настановлень. Разом з тим, людини поза етнічною належністю просто не існує. Питання зводиться лише до повноти й виразності етнічного прояву, можливості «зчитування», розпізнавання глибинних ментальних характеристик. Саме таку концепцію сповідують найостанніші та найавторитетніші наукові джерела…

Зрозуміло, таке категоричне твердження вимагає переконливої аргументації, що передбачає розкриття психологічної сутності поняття «етнос», тобто «народ». Дослідники корпоративної культури визнають актуальність морального вигляду, навичок міжособистісного спілкування й системи ціннісних орієнтацій, що становлять мотиваційне ядро поведінки конкретного етнокультурного утворення, а не абстрактних людських спільнот.

Країни з різними культурними традиціями дають, поряд із загальними для всіх національних економік і соціально-політичних систем характеристиками, моделі менеджменту в різних культурах з істотно відмінними рисами. Уже економісти змушені визнати, що етнопсихологічні особливості національної економіки, самобутність історичних, соціальних і психологічних умов суспільного розвитку не дозволяють запозичити й механічно переносити на наш ґрунт без радикальних змін моделі й методи закордонного бізнесу. Адже сучасні ринкові відносини є результатом тривалого еволюційного й революційного розвитку суспільства, держави, особистості.

Однак подібні загальні положення не змінюють ситуацію й не загрожують симптому «неприживлюваності» корпоративної культури; безсумнівно, потрібні поглиблені підходи, що пояснюють і обґрунтовують необхідність розвитку системи корпоративної культури на етнічному корінні, у етнокультурному середовищі, а не на зовнішній її оболонці.

…Навіть побіжні відомості про сутність етнічної природи людини видаються переконливими для того, щоб погодитися з даремністю спроб механічного перенесення навіть найдосконаліших моделей корпоративної культури в чужорідне етнічне середовище. Не трансформуючи, не традиціоналізуючи їх відповідно до непростих етнопсихологічних вимог, ці моделі залишаться механічними придатками на рівні бездушних технологій, інструкцій, регламентів, ускладнюючи симптом «неприживлюваності» у хронічну хворобу, що ставить хрест на перспективах успішного бізнесу.

…Основним джерелом життєвої активності людини виступає складна система життєвих потреб від забезпечення водою до самих піднесених і найвитонченіших духовних, фантастичних пошуків. Ступінь повноти задоволення потреб співвідноситься зі ступенем досягнення радісного, щасливого стану, що прямо залежить від досконалості методів їхнього задоволення й доцільного визначення ієрархії життєвих цінностей, устремлінь.

Саме тут виявляє себе провідна функція традиції – забезпечення якісного відбору, сепарація досвіду попередніх поколінь із однією метою: визначення найдосконаліших методів забезпечення потреб, загалом життєдіяльності.

…Крім практичних оптимальних рішень, прийомів щоденного побуту в ній представлені всі п’ять органів почуттів у вигляді окремо узятих або узагальнених образів-символів, що відбивають складний почуттєвий досвід колірної, звукової, смакової, тактильної гами, казково дивний мир нюху. Нічого немає в нашому розумі, свідомості такого, що б колись не відбилося й відтворилося у наших почуттях. Гармонія раціонально-чуттєвих співвідношень – неодмінна умова психічного й фізичного здоров’я. Відомий французький мислитель М.Фуко застерігає: руйнування системи символів навколишнього середовища неминуче веде до руйнування самої людини.

Звідси випливає низка важливих висновків.

  1. Незбалансована раціоналізація свідомості загрожує вульгарним прагматизмом, користолюбством, нездатністю тверезо оцінювати стан функціонування корпоративної системи з урахуванням перспективи, що неминуче веде до банкрутства;
  2. Незнання або погане розуміння традиційної культури (мови символів) споживача вироблених товарів і послуг, партнера, просто середовища функціонування корпорації обертається неякісними внутрішньокорпоративними й міжкорпоративними зв’язками;
  3. Притуплене почуття «свого» знижує загальний тонус діяльності, знижує ступінь взаємної довіри, унеможливлює впевнені прогнози, не тільки розраховувати, але й почувати складні явища попиту, пропозиції й багато чого іншого.

Спроба узагальненого осенсування «великого немо» традиційної культури, етнічної ідентифікації й самоідентифікації неодмінно приводить до іншого феномена – зародження й формування етнічної національної свідомості й самосвідомості як неодмінної умови розвитку українського бізнесу, на відміну від «бізнесу в Україні». Це, вочевидь, становить чи не наріжний камінь усіх державотворчих зусиль в Україні.

…Потрібні повноцінні дослідницько-вжиткові програми, достатні засоби й зацікавлені, високопрофесійні творчі колективи, здатні озброїти нашого підприємця необхідними знаннями, навичками, фаховими посібниками, підготовленими на вітчизняному матеріалі й досвіді, що розкривають усю складність корпоративної культури як органічного відгалуження бездонної традиційної культури.

Вся стаття на http://www.experts.in.ua

Перейти до обговорення