Михайло Гречка

Про культуру і мегакультуру

Власне, розмова про КУЛЬТУРУ - систему морально-духовних уявлень і знань того чи іншого народу, тобто культ того, що природно отримали і таким же чином  дотримуються вони, - завжди буде незавершеною, так як у своїй суті вона невичерпна. Невичерпна доти, доки існуватиме саме Людство, буття якого є буттям, насамперед, в культурі, якій завжди передують її ж таки духовно-магічні витоки (вона живиться силами із трансцендентних глибин) і передбачає спільну його участь у створенні високих духовних цінностей людини на планеті Земля. Теж саме можна сказати і про МЕГАКУЛЬТУРУ - не про щось вище і мало кому відоме, наприклад, щодо елітної культури, а дещо загальне від існуючих культур, тобто загальнолюдське, навіть вселенське – руйнівника по своїй природі всіляких умовних і штучних бар’єрів, будівника взаєморозуміння між народами, а не їх поділу на носіїв добра-зла або відчуженням держави і народу.

За формою свого вираження і оригінальністю розмаїття культур у світі досить багато, одначе всі вони схожі за змістом. Відбувається постійне їх взаємопроникнення, а при певних умовах й «перекачування» природно поєднаними між собою наповненими судинами з одночасним, безумовно, укріпленням усвідомленості приналежності до певного етносу. Звідси, всі ми - вихідці з однієї культури, яка сама по собі, тим більше «враз», не могла виникнути ніяк. Як приклад, прадавня первісна природна староукраїнська (не лише одна її інформаційна матриця) мала велику спорідненість, а також належність до  культур Старого Світу і Євразії. Тому розуміння кожної поєднує людей величною метою самого життя і призводить як до сприйняття окремо взятої, так і загальної - МЕГАКУЛЬТУРИ. До того ж бажаємо того чи ні, безперервні процеси в місцевих, локально-національних, бінаціональних культурах, подібно загальносвітовим, розвиваються по шляху консолідації і інтеграції народів (більш глибинного розуміння одне одного), і сам їх культурний ареал зростає. Тому що культура народу – це його дух, що створює Дух Світу в цілому.

Поза сумнівом, нова епоха Водолія віддзеркалиться піднесенням національних культур, духовно-етичними їхніми зразками, так як подібне - народить подібне. Я глибоко переконаний також і в тому, що людський розум, розбуджений передовою живою культурою, цим нервом творчості, і нинішньою жорстокою необхідністю, започаткує й нову систему суспільних відношень, стосунків і цінностей між людьми та їхніми країнами. Така система надасть досить суттєві і реальні можливості вирішувати не лише особисті проблеми, але й загальнолюдські глобальні та техногенні кризові (АЕС Чорнобильська і Фукусіма-1) - фатальні питання життя Людства.

Що ж стосується України, вона й на сьогодні являється мульті(полі)культурною державою і складається з багатьох споріднених територією народів, які є носіями різних рівнів субкультур, акумулювавши в собі якості інших. Формуючи неповторну ауру, вони стали складовою частиною загальної української культури і спадщини, маючи притаманні, безумовно, лише їм пріоритети. А мирна відкритість стосунків українського народу і держави Україна іншим культурам відіграє лише позитивну роль, як і  сама ідея єднання заради виживання. Століттями українці засвоювали і об’єднували високу культуру та освіту Заходу і Сходу, хоча органічно мали і продовжують мати своє історичне буття. Їх буттю сприяє природний порядок і умови перебування в центрі Європи і майже в самому центрі євразійського континенту.

І все ж природне прагнення народів не до горизонтального, а до вищого рівня свого розвитку через передову світову культуру, МЕГАКУЛЬТУРУ (цей найвищий храм свого буття), було й залишається. Перлини загальнолюдської культури, МЕГАКУЛЬТУРИ, є свідчення саме духовного злету людини, яка усвідомила свою велич. Одначе у своїй суті вона несе також національні характери і своє буття - це святе, -  навіть існуючий, так би мовити, культурний націоналізм, наприклад, культ Батьківщини, культ порядності, культ праведників і заступництва. Тому віками національні культури є культурами високих помислів і прагнень, сил і здоров’я, постійно підживлювали і підживлюють загальнолюдську культуру, з якої народи і нації запозичують для себе найбільш цінне і їм вкрай необхідне. А так як частки природи, тобто самі культури, мають відкритий характер, то вони й для себе потребують постійного обміну, міжкультурного впливу і подальшого взаємозв’язку для відтворення все тих же високих культурних форм. Ось чому живучи і зростаючи на національному грунті, на його сукупному культурному надбанні, час від часу й виникають світові шедеври - творіння роду людського, створені «громадянами Всесвіту» разом з своїм духом-натхненником, духом особливої любові і віри, якими захоплюється весь світ. Їх  енергія діє поза простором, навіть поза часом, так як збагачують вони все Людство, хоча й прославляють в першу чергу рідну землю, свій народ і свою країну, тому що безпосередніми творцями були й лишаються конкретними їх особистостями. Такі їх шедеври, полонячи серця і несучи злагоду, не розгубленість, а духовний мир, є вищим надбанням і культурним спадком всього Людства, чудовим прикладом йому служіння. Сюди особливо відноситься вселюдське служіння певних художників, композиторів, архітекторів, майстрів сцени, кіно і спорту, поетів та  письменників, до яких приєднуються в наш час фахівці нових і новітніх високих технологій. Всі вони через збуджуючу свою енергію і свою величну творчість по праву і справедливо стали часткою культури самих різних народів, увійшовши в скарбницю світової культури. Їх розуміли і розуміють, ними пишались і будуть пишатися високою духовною якістю їх праці-культури, яка визначала і продовжує визначати майбутнє, часто, навіть, досить віддалене.

Разом з тим час потребує і від політиків та геополітиків, представників релігій і справжніх духовних лідерів-патріотів та більш широкого прошарку інтелігенції не безпорадності і розмежування за різними ознаками, а більш реальних відгуків і рішучіших кроків на шляху до своєї культурності і такої ж вселюдяності та демократичної відповідальності. Спільно вони могли б спрямувати не лише свою свідомість і особистий творчий розум, але й таланти народів, яких представляють, і їх вірування до значно більшого взаєморозуміння, взаємовигідного партнерства та плідної співпраці. Звісно ж, дійсна їх культура разом із справжніми мистецтвом, літературою і архітектурою є досить дієвим засобом для передачі не лише віри і упевненості, але й втілення політичних ідей. Одначе таке вимагає від них не бюрократичного відчуження від свого народу (ми самі по собі, він сам по собі), а як кринцевих носіїв своєї національності, відповідних дій і достойної поведінки. Я переконаний, що певні переміни в них неодмінно відбудуться. Відбудуться ще й тому, що сонце, зайнявши своє місце в знаку Водолія, завершило епоху Вогню. Наступила нова епоха – епоха розповсюдження Розуму і його об’єктивної якості, поглиблення і зростання духовного життя. А так як кожна епоха має свою «задачу-місію», то і поглиблення об’єднання народів різних культур і їх віросповідань, - ніяк не злиття, – об’єктивний процес, який від людини майже не залежить. Безумовно, кожна країна обиратиме свій шлях оновлення, однак і об’єднання зусиль і національних інтересів для продовження життя різко посилиться. В цьому ми пересвідчуємося навіть в наш час - в час прагнення подолати кризові глобальні проблеми, які охопили все Людство.

Ще з прадавніх часів тіло людини еволюційно розпочало наповнюватися діями реальних сил верхнього світу – духом і духовністю. Як наслідок, її розум, думки і канали свідомості вдосконалювалися, а світ отримував все більше порядку, єдності (unita) та цілісності (totalita). Відбувалось включення народів одного типу цивілізації в іншу. Одночасно посилювалась роль духовно-культурних центрів. В них, пробуджуючись, народжувалися й виховувалися творчі сили, величні представники Людства, відбувалися величні відкриття, пов’язані здебільшого з тими ж таки національними і загальнолюдською культурами. Але ніяк не вульгарно обмеженою горизонтально-масовою, вулично-майданною, психічна енергія якої зорієнтована, насамперед, на досягнення матеріальних благ, їх безмірного використання та споживання. Поширення такої споживацької псикультури перетворює людину просто в раба речей чи іще чогось іншого. А те, що надзвичайно важливе, просто лишається поза її кругозором. Подібна її колонізація відбувається завдяки й перебуванню у відповідному середовищі, в якому оцінюється вона по кількості коштів, хто її рідні, що, безумовно, трагічне безглуздя. Ось чому в наш час ЮНЕСКО започаткувало трансдисциплінарну програму “Культура світу”, яка, долаючи існуючі форми соціальної і культурно-моральної обмеженості, відчуження від вертикально вищої культури та повноцінної освіти, допомагає усвідомити істинні цінності різних цивілізаційних регіонів. Так як не стільки війни тепер є загрозою, як сама та ж таки матеріальна діяльність людини. Знову ж як приклад, все ще продовжується покриття землі полімерно-залізобетонним знищувальним панциром.

Зверну увагу ще на одне - досить загрозливе. Наука розвивається також завдяки культурі, вона її й обслуговує. І хоча світ змінився і вступив у своє нове синергетичне становлення, проте технологічно він все ще досить і досить різниться. Частина планети, на якій проживає близько 15% її населення, практично забезпечує увесь інший світ технологічними інноваціями, які інша частина - приблизно половина населення – спроможна лише використовувати. Інша третина Людства технологічно зовсім відстала від них, навіть не здатна впроваджувати такі технології. Отже, хід глобалізації, порушивши основні культурні зв’язки, досить суттєво змінив і продовжує змінювати обличчя нашого світу своїми новими відкриттями та новітніми можливостями, розмежовуючи й надалі культурний простір і людей на еліту і люмпенізовані маси, від чого втрачається почуття людської єдності-соборності і реальності. Одночасно це й же світ породжує все нові й нові, знову ж таки досить небезпечні, проблеми та загрози. Як і сам технічний прогрес та досить високий рівень розвитку техніки при наявності низького духовно-культурного стану і рівня переважаючого прошарку великого соціуму. При продовженні подібного розщеплення його духовних сил Людство може отримати до того ж й вселенські катастрофи. Ось така дійсна наявна ситуація.

Візьмемо, наприклад, то й же теле-відео-інтернет-кіноматограф. І в ньому панує  низькопробна культура сили зовні могутніх, однак досить таки примітивних, різних видів сучасних гераклів-термінаторів з їхніми швидкими завждиперемогами! Яким словом можна назвати ці «культурні сили»? Звідкіля прийшли такі антигеракли, такий вал «культури» крові, розтління і містики, така гігантська задумка культурного занепаду і «тероризму»? Звісно звідкіля, але не із Сходу. Через такі досить могутні генератори торсійних полів, хоча зовні й привабливих, але найсправжнісіньких психотронних знаряддях, роз’єднуються канали людської свідомості і привноситься спочатку невпевненість та роздратування, а потім загальна ненависть і злоба. Подібне - там неможливе, як і не можливо все це віднести до конкуренції в існуванні культур. Праця таких  сучасних «гераклів» не створює культуру, в ній не має становлення і розвитку  людського в людині. Коли іде розруха моралі, тут, однозначно, діють сили темноти. Коли в ті часи казковий Геракл нищив у світі все дурне й нечисте, то сучасні “герої”, хизуючись фізичною силою і своїми кривавими завждиперемогами, сіючи погане серед хорошого, стали носіями не культури, а квазі-ерзац-культури, аморальності та нелюдськості. Яка тут вже МЕГАКУЛЬТУРА! Демонструючи не світ людяності, духовність, розум та інтелект, а постійну зверхність фізичної сили і розпусту, вони допомагають темним силам заганяти істинну материнську суть національних культур – їх якості, мораль та справедливість – в самий що не є глухий кут, щоб обезсиливши, замінити на чужий сурогат. Їх духовно-світоглядні джерела, зрозуміло, цілком інші. Як і культура шумових ефектів і вібрацій тяжких і надтяжких ритмів шамано-мисливства (какафонії сполохуюче-збуджувальних звуків) і не притаманна священному поміркованому характеру культу аграріїв-хліборобів, яка несе в собі не лише одне привласнення, а отримання з новим відтворенням. І хоча продовжується привноситися у політичну, правову, моральну, управлінську, цивільну та інші сфери культури цілеспрямований руйнівний вплив, особливо бізнесрозлад з різними теледурманами і шоу-ілюзіями (бюрократія в союзі з напівінтелігенцією та тими безпринципними, хто пристали до них, все ще живе суто примітивно економічними і політичними інтересами), наркотичне розтління яких та потворність, часом, набуває навіть досить жахливих форм, все ж стає зрозумілим: майбутнє не за подібним. Їх школа та її медитатори добре відомі навіть у новому вбранні. Досягнення ж Людства і його цінності породжуються розбудовчими енергіями. Вони, як і просвіта, приходять йому ззовні, із «небесного граду», Духосфери, але ніяк не сліпою фізичною чи наелектризованою психічною силою, негативними технічними і технологічними впливами. А так як сам Всесвіт - органічна система, має цілісність і функціональну єдність, то справжня культура, складаючись тисячоліттями, несла і несе високу і світлу сферу духовних скарбів, гуманістичну енергію. Так як в самій своїй основі вона продовжує утримувати також езотеричне підґрунтя, пов’язане насамперед з таємницями народження, життя та смерті людини. Тому й суть майбутнього - у вселюдяності, доброті і любові до життя кожного, з якими обов’язково виникне й інша, значно досконаліша система людських цінностей, породжена реальними потребами життя згідно законів Природи, а не вправно-примітивним гамором, розбратом, мотлохом та війнами, які не можуть вести до вищих вимірів існуючого світу.

Може виникнути також питання: мовляв, в часи глобалізації, становлення нового типу цивілізації й інших стосунків необхідно міцно триматися за свою культуру, традиції, звичаї, щоб і їх зберегти, і ними бути збереженими. Народи, які так чинили, й до сьогодні почуваються в безпеці. Ті ж, які лише споглядали мінливе життя і не робили нічого подібного чи принижували місце своєї культури, частково, а то й повністю розчинилися в часі. Свідчення тому є народи-невдахи і їх драми в історії.

Безумовно, необхідно триматися своєї культури. З цим я погоджуюсь повністю. Без своєї культури немає народу, як і без народу немає культури. Вона завжди національна і є духовним орієнтиром народу. Житиме доти, доки живиться від нього, ним підсилюється і приносить йому добрі плоди в життєрадісній до неї прихильності. Про це дійсно свідчать сама історія Людства і еволюція життя на Землі, в яких неминучі розквіт, згасання, а потім зникнення величезної кількості видів тварин та рослин, і колись навіть - могутніх народів. І все ж поява, але ніяк не безслідне зникнення, народів, цивілізацій і їх культур – це вічний потік, в якому Русь-Україна існувала і буде існувати! Суть проблеми не в одному і не в самому збереженні культурної матриці-спадщини чи самої культури та її індивідуальної самобутньої виокремленості. І не в закритості, тим більше – «приватизації» одним народом. Для тих народів, які пройшли через вікові лихоліття, - народ України також об’єднаний своєю особливою культурою, - була й лишається вона не одним лише з найнеобхідніших продуктів життя, а й тим бойовим стягом і оберегом (незримою випромінюваною енергетикою), які захищали їх і допомагали їм жити. Вони також були впевнені: залишаючи після себе таку культуру, засновану на власних цінностях, вона лиш сприятиме появі їх і при  перенародженні у  новому світі, як і те, що вища сила верхнього світу – Душа – обов’язково підпорядкує їх реінкарнації. Ще чимало не усвідомлюється, хоча й неясно буває відчувається, бо багато що записано в генетичній пам’яті, в глибинному коді життя, а не просто в якомусь магічному кристалі. Звідси, плекаючи свій культурний егрегор, й  знають вони: хто вони, звідкіля прийшли і куди йдуть. Саме в цьому  розгадка їх величі і довголіття! Саме така культура життя має майбутнє і загрози йому не страшні! Коли ж приєднати до нього розбудовчу енергію праці, її економічну могутність, в якій ідеологія тієї ж культури, то, безперечно, майбутньому довгі і довгі роки.

Тож потрібно завжди пам’ятати: як проблему загрози війни злочинно вирішувати самою війною, так і підміна справжньої культури є злочином проти самого Людства!