«Функціонування національного культурного надбання у нових
глобальних умовах, якість культурного і соціального
розвитку суспільства – іспит України на утвердження
її справжньої, сучасної європейської ідентичності…»

Саме такою є ключова ідея засідання робочої групи «Культурний та соціальний виміри євроінтеграційної стратегії України», до участі у роботі якої було запрошено Президента ВГО «Ліга культури» Людмилу Авескулову.
Захід відбувся 25 вересня 2013 року в конференц-залі Національного інституту стратегічних досліджень у рамках проекту «Національний Конвент України щодо ЄС» за підтримки Адміністрації Президента України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, а також сприяння зарубіжних партнерів, зокрема дослідницького центру Словацької асоціації зовнішньої політики    (м. Братислава) і Словацького фонду розвитку (SlovakAid).
Тематична зустріч «Формування суспільної свідомості щодо збереження та використання культурного надбання нації в умовах глобалізації та цифрових технологій» є продовженням низки дискусій, що проводяться представниками науки, громадськими діячами, українськими і міжнародними експертами з метою обговорення проблем і перспектив розвитку культури, механізмів реалізації стратегії державної культурної політики в умовах євроінтеграційного курсу України.
Мета заходу – консолідація наукової спільноти, громадських організацій, ініціативних груп задля вироблення спільних цінностей, утвердження культури на належному рівні серед пріоритетів розвитку держави.

Для розгляду було обрано такі питання:

1. Роль культури у формуванні ідентичності: досвід країн ЄС та України. На чому ґрунтуються культурні коди та в чому полягає сьогодні національна ідентичність?

2. Досвід поколінь: збереження, використання, переосмислення, сучасне трактування.

3. Національне культурне надбання: сучасне розуміння та способи використання.

4. Національне культурне надбання: потенціал взаємодії державного, приватного та громадського секторів.

Учасниками засідання були фахівці-практики сфери культури, представники влади і громадських організацій: начальник Департаменту реєстрації Університетської бібліотеки у Братиславі (Словаччина) Наталія Чегларікова; керівник відділу освіти та культури Посольства Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії в Україні Мартін Даул; співробітник Головного управління з питань регіональної та кадрової політики Адміністрації Президента України Сергій Анджияк; Генеральний директор Національного заповідника «Софія Київська» Олена Сердюк; Президент Українського національного комітету ICOMOS (Міжнародна рада з питань пам`яток і визначних місць) Микола Яковина; директор Київського археологічного центру Інституту археології НАН України Михайло Сагайдак; заступник директора Українського інституту національної пам’яті з наукових питань Дмитро Вєдєнєєв; заступник директора з наукової роботи Інституту культурології Національної академії мистецтв України Віктор Щербина; Президент компанії PRP Group Наталія Попович; старший консультант компанії PRP Group, керівник проекту «Шлях Гедиміновичів» Геннадій Друзенко та ін.
На думку Президента ВГО «Ліга культури» Людмили Авескулової, проведення засідання робочої групи як однієї з інноваційних ефективних форм комунікації у форматі «майданчика для спілкування» різних зацікавлених сторін сприяло поєднанню прикладної науки з практикою і засвідчило спроможність науковців, представників влади і громадських організацій бути активними учасниками процесів культурної комунікації, успішної презентації української культурної спадщини у світі; бути генераторами ідей щодо підготовки і втілення в життя ефективних програм формування і розвитку національної пам’яті.
Людмила Авескулова вважає, що процеси формування ідентичності України як країни і держави відбуваються в умовах глибоких суспільних трансформацій.
Україна є учасником процесів, що відбуваються в умовах глобальних змін складників ідентичності, масової та індивідуальної свідомості.
Українська культурна спадщина відіграє значну роль у процесі євроінтеграції України.

Проблема ідентичності постійно є предметом теоретичного дискурсу.

Глобалізація ставить перед сучасними культурами проблему можливості існування унікальних національних ареалів на карті сучасного світу на шляхах його об’єднання в єдиний економічний і культурний організм
Сучасний етап формування національної ідентичності в Україні характеризується потребою реалізації ідеї нації на основі цінностей українства.
Одним з пріоритетів соціальної модернізації українського суспільства є пошук оптимальної моделі загальнонаціональної і загальногромадянської ідентичності, що органічно поєднувала б громадянські і соціокультурні складники, враховувала б соціокультурну, етнокультурну і мовну специфіку.
Зміни культурної ідентичності відбуваються під впливом сучасної комунікаційної технології і виробництва мереж, формуючи інформаційну культуру суспільства. Ідентичність інформаційної епохи – пластична конструкція, організована навколо соціальних мереж та інформаційних потоків, фактично немає сталого суб’єкту ідентичності, стійкої ідентичності. Соціально-політична, культурна, професійна і релігійна ідентичності піддаються процесу безперервної трансформації.
Культурна ідентичність має пріоритетне значення в інформаційному суспільстві, оскільки унеможливлює руйнування національної консолідації під впливом комунікативних технологій. Адже культурна ідентичність – джерело ціннісного досвіду, а саме ціннісний досвід, передаючись від покоління до покоління, сприяє передачі культурного спадку та збереженню ідентичності нації.
Культура характеризується конструюванням ідентичностей із залученням історії, географії, традиції, а соціальна роль формується соціальними інститутами.

Цей захід виступив ще одним щаблем загального усвідомлення фаховими спільнотами єдиного процесу переходу до нових механізмів створення ідентичності, необхідності забезпечення ефективності функціонування національного культурного надбання.
Існує необхідність у врахуванні досвіду держав-членів ЄС, збереженні культурної ідентичності і поєднанні її з інноваційними, модернізаційними процесами та процесами європеїзації.